ПОЕЗІЯ ЯК ДОЛЯ

1 лютого виповнилося 125 років від дня народження Євгена Маланюка – однієї з найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX ст.  Нині він – визнаний класик, хоча ім’я його в нашій країні тривалий час було не просто забуте, а свідомо викреслене владою.

Дмитро Павличко писав про Євгена Маланюка як про «воїна і філософа, а передовсім поета, якому незалежна Україна буде віддячуватись упродовж століть за те, що «мобілізований до бою», він  проніс гордо її прапор і вдихнув у наші вмираючі аорти живу кров непокори і державної свободи».

Поет — мотор! Поет - турбіна!

  Поет — механік людських мас, 

  Повстань майбутнього сурмач,

  Що конструює День над Ніччю.

  За все життя Євген Маланюк не почув доброго слова на свою адресу з Батьківщини. Його творчість замовчували, фальсифікували. Незаслужено називали його буржуазним націоналістом, фашистом. Це був час, коли тисячі українських митців мордували у сталінських концтаборах, а їхню творчість на десятиліття викреслювали з культурного життя України.

   49 років митець прожив у еміграції, але жодної миті не зрадив Україні. Так, Батьківщина стала провідною темою його творчості. Жанрове розмаїття письменницького таланту Є. Маланюка просто вражає. Він є автором численних етюдів, елегій, балад, од, молитов, послань, поем, псалмів, ноктюрнів, автобіографічних нотаток, рапсодій й навіть сюїт та лібрето для опер.

 З нагоди ювілею митця в  нашій бібліотеці оформлено книжкову виставку-перегляд «Поезія як доля».

  Представлена на виставці  література включає як поетичні і публіцистичні твори письменника, так і літературно-критичний матеріал.

 Молодші читачі бібліотеки переглянули відео матеріали про нашого земляка "Боян степової Еллади".