МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я - ЗАПОРУКА ЯКІСНОГО ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ В БЕЗБАР'ЄРНОМУ ПРОСТОРІ

   Безбар’єрний простір у ментальному здоров’ї — це створення доступного середовища, де кожен має рівний доступ до психологічної допомоги, інформації про самодопомогу та усунення соціальних бар'єрів/стигми. Основна мета — забезпечення комфорту та підтримки для всіх людей, незалежно від стану їхнього психічного здоров'я.

Для України це важливо як ніколи: стрес, який щодня витримуємо через російський напад, неможливо ігнорувати чи замовчувати. Українці самовіддані, відчайдушні й сміливі в захисті одне одного. Та чи вистачає наших душевних сил на самих себе? Адже, щоб зберегти стійкість країни, мусимо зберегти кожен свою.

Як це зробити: чесно аналізувати свої відчуття; не соромитися звертатися по допомогу, якщо щось непокоїть.

    Втім піклуватися про свій внутрішній стан потрібно не лише один день на рік. Адже у реаліях, які склалися, турбуватися про себе не тільки важливо, а й життєво необхідно щодня.

   Багато важливих порад та вправ ви знайдете на сторінці Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як?, що створена за ініціативою першої леді Олени Зеленської. https://www.howareu.com

Запрошуємо до нашої бібліотеки відвідати  безкоштовно Інтернет-центр, де ви зможете ознайомитися з програмами ментального здоров’я.

ПОЕТ ЖИВЕ В СЕРЦЯХ СВОГО НАРОДУ

   Щороку 9-10 березня Україна та світ відзначають Шевченківські дні. У цей період вшановують поета-прозаїка, мислителя, живописця, графіка, громадського діяча, справжнього пророка Тараса Григоровича Шевченка.

   Тарас Шевченко залишив понад 835 художніх творів, які до сьогодні вважаються безцінною спадщиною для української культури та мистецтва.

  На честь українського поета бібліотекарі  нашої книгозбірні підготували для користувачів літературно книжкову персоналію «Поет живе в серцях свого народу». Основу виставки склали книги та документальні матеріали фонду бібліотеки.

  У свідомості кожного громадянина нашої держави Тарас Шевченко займає місце національного героя. Завдяки своєму життю та творчості великий митець надихав патріотів України до боротьби за правду, свободу та майбутнє нашої неньки України.

 Слова Тараса Шевченка, що надихають та допомагають боротися за Україну:

• Борітеся – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, І воля святая!
• Вогонь запеклих не палить.
• І на оновленій землі врага не буде, супостата, А буде син, І буде мати, І будуть люди на землі.
• В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля. Нема на світі України, немає другого Дніпра,
• Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
• Наша дума, наша пісня, Не помре, не загине. Ось де, люди, наша слава, слава України!
• Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле.
• Кохайтеся ж, чорнобриві, Але не з москалями, Бо москалі – чужі люди, Роблять лихо з вами.
• Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!

  Його слова надихають покоління, і навіть сьогодні, у часи війни з Росією, він продовжує бути джерелом сили та рішучості для українців.

  Шевченко завжди наголошував на важливості боротьби за волю і свободу, і його спадщина не вмирає, а живе в серцях українців, які продовжують цей шлях сьогодні.

СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ЗСУ!

“ГЕРОЇ ПЕРШОЇ ПЕРЕМОГИ У БИТВІ, ЩО ТРИВАЄ”.

   20 лютого 2026 року в Україні традиційно відзначають День Героїв Небесної Сотні, вшановуючи пам'ять загиблих учасників Революції Гідності (2013-2014). Цьогоріч пам’ять Героїв Небесної Сотні ми вшановуємо з гаслом: “ГЕРОЇ ПЕРШОЇ ПЕРЕМОГИ У БИТВІ, ЩО ТРИВАЄ”.

   Найбільш жорстоке протистояння відбулося між “ беркутівцями ” і патріотами країни 18-20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській, де переважно від куль снайперів, загинула майже сотня повстанців. Своє життя віддали найкращі представники нації, більшість з них – молоді, ті, хто лише починав жити. Відтоді загиблих учасників акції протесту стали називати Небесна сотня.

А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін –
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло
Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

  

    З 01.02 по 26.02. 2026 р. користувачі нашої бібліотеки  мали можливість переглянути патріотичну викладку та фотоколаж  під назвою  «Вшануймо пам’ять героїв Небесної Сотні: думками, віршами, піснями». Ці матеріали  про пам’ять — фрагментарну, болісну та живу. Представлені художні твори не «ілюструють» минуле, а утримують концентрацію сенсу буття того, що не минає, пробуджуючи уяву та створюючи ефект повного занурення у подвиг Небесної Сотні.

Пам’ятаймо, що 18-20 лютого - це дні, коли розстрілювали нашу гідність. Пам’ятаймо, що Війна за Незалежність розпочалась 19 лютого. Пам’ятаймо, що повномасштабне вторгнення розпочалось 24 лютого. Пам’ятаймо, що до сьогодні ллється кров людей, які стали на захист нашої Незалежності.

СЛАВА УКРАЇНІ!

СЛАВА ЗСУ!

НАС ЄДНАЄ МОВА

 

   Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

  21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.

  Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Нам треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від пращурів, вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ  перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Втрата мови – то втрата самобутності. „Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову...“ – так говорить совість нашого народу – Ліна Костенко.

Мовознавча мозаїка "Найміцніший кордон України – українська мова", експозиція якої відкрилася в бібліотеці до свята Міжнародного дня рідної мови, допомагає виховувати почуття любові до рідної мови, піклуватися про неї, захищати, розкривати для себе її велич й могутню силу.

    Сила мови, сила культури і незламність українського народу не залишать російському агресору ніяких шансів.

  Слава українському народу - творцеві і носію величної мови!

Слава Україні! Слава ЗСУ!

БЕЗБАР'ЄРНІСТЬ - ПРОСТИМИ СЛОВАМИ

Безбар'єрність — це підхід, для якої кожна людина має рівний доступ до можливостей — у роботі, навчанні, сервісах, комунікації та пересуванні.

Що таке безбар’єрність?

Безбар’єрність — це не лише про пандуси чи ліфти. Це підхід, за якого громада створює умови, зручні для всіх: незалежно від віку, стану здоров’я, соціального статусу чи життєвих обставин.

Мета безбар’єрності — забезпечити рівний доступ до інфраструктури, послуг, інформації, навчання та можливостей для кожного мешканця.

Це важливо для:

·         людей з інвалідністю;
 

·         людей похилого віку;
 

·         батьків із маленькими дітьми;
 

·         ветеранів;
 

·         людей із тимчасовими обмеженнями (наприклад, травма);
 

·         внутрішньо переміщених осіб;
 

·         осіб із ментальними чи сенсорними порушеннями;

·          

·         усіх, хто потрапляє в складні життєві обставини.
 

Безбар’єрна громада — це громада, у якій комфортно жити, пересуватися, працювати, навчатися та отримувати послуги всім.

Україна впроваджує політику безбар’єрності відповідно до Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору до 2030 року, ініційованої Першою леді Оленою Зеленською.

 Словник безбар’єрності: ключ до поваги та розуміння

1. Людина з інвалідністю

✅ Правильно: людина з інвалідністю

❌ Не рекомендується: інвалід, немічний, неповноцінний

Пояснення: Людина — на першому місці. Інвалідність — це лише один із аспектів особистості, а не її визначальна риса.

2. Людина з порушенням слуху / з порушенням зору

✅ Правильно: людина з порушенням слуху, людина з порушенням зору

❌ Не рекомендується: глухий, сліпий

Пояснення: Словосполучення, що описують стан без стигми, сприяють кращому сприйняттю та повазі.

 3. Людина літнього віку

✅ Правильно: людина літнього віку, старша людина

❌ Не рекомендується: старий, пенсіонерка, дідусь/бабуся (у формальних текстах)

Пояснення: Важливо говорити про вік із повагою, не знецінюючи досвід та гідність людини.

4. Людина з ментальними особливостями / психічними розладами

✅ Правильно: людина з ментальними порушеннями

❌ Не рекомендується: псих, божевільний

Пояснення: Сучасна мова виключає стигматизуючі ярлики. Важливо визнавати гідність кожної людини, незалежно від її психоемоційного стану.

 5. Людина в складних життєвих обставинах

✅ Правильно: людина в складних життєвих обставинах, вимушений переселенець

❌ Не рекомендується: жебрак, бомж, бідний нещасний

Пояснення: Мова повинна відображати повагу до людської гідності, навіть у складних ситуаціях.

 6. Правильне формулювання запитань

✅ Чи потрібна вам допомога?

❌ Вам важко йти, так?

Пояснення: Пропонуйте допомогу ненав'язливо, не роблячи припущень щодо можливостей людини.

Пам’ятаймо: Слова формують ставлення. Говорімо так, аби кожен у нашій громаді відчував себе прийнятим, почутим і важливим.

Безбар'єрність не обмежується виконанням нормативів. Вона про повагу, нучність і готовність шукати рішення, щоб зробити досвід користувача чи співробітника максимально зручним.

 

БЕЗПЕЧНІ МАНДРИ ІНТЕРНЕТ-ПРОСТОРАМИ

Сьогодні людина навіть не може уявити свого життя без Всесвітньої мережі – навчання, спілкування, робота, новини, відпочинок – завжди Інтернет приходить на допомогу. Але, якщо не знати простих правил поведінки в мережі й не володіти знаннями, як себе захистити - у Всесвітній павутині на користувача чатує безліч пасток.  

    До Дня безпечного Інтернету у нашій бібліотеці була проведена серія профілактично-інформаційних бесід «Безпечні мандри Інтернет-просторами».

    Безпечні мандри інтернетом передбачають використання сучасних браузерів, антивірусів та дотримання правил кібергігієни: захист персональних даних, уникнення сумнівних сайтів, використання складних паролів та оновлення програмного забезпечення. Ключовими є обережність із незнайомцями, перевірка інформації та захист пристроїв від шахрайства. 

 Під час спілкування з користувачами бібліотекарі наголосили на

      основних правилах безпечної роботи в інтернеті:

·         Захист даних: Не публікуйте особисту інформацію (адреси, телефони), використовуйте унікальні та складні паролі для кожного акаунту.

·         Безпека браузера: Використовуйте оновлені браузери, увімкніть блокування спливаючих вікон та очищуйте історію.

·         Антивірусний захист: Встановіть надійну антивірусну програму та брандмауер (firewall).

·         Обережність: Не натискайте на підозрілі посилання та не завантажуйте файли з невідомих джерел.

·         Громадські мережі: Уникайте використання публічного Wi-Fi для фінансових операцій, користуйтеся VPN.

·         Діти в мережі: Навчайте дітей не спілкуватися з незнайомцями та не погоджуватися на зустрічі. 

 

НАМ СОБОРНА УКРАЇНА СОНЦЕМ СЯЄ У ВІКИ

 

    День Соборності України – державне свято, що відзначається кожного року в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

    Це свято підкреслює волелюбність українців, прагнення до незалежності та демократії. Наш народ зумів вибороти суверенітет держави. А зараз під час повномасштабної війни українці стали єдині, як ніколи раніше, і продемонстрували всьому світу готовність захищати рідну землю.

 Година історичних знань «Нам Соборна Україна сонцем сяє у віки»,підготовлена бібліотекарями нашої книгозбірні, представила тематичні інформаційні матеріали з історії виникнення свята Соборності України. Їх можна використовувати освітянам в освітній та виховній роботі, при плануванні й проведенні тематичних заходів, підготовці уроків, виховних годин.

Соборність – це не лише історія.

  Це наша спільна відповідальність, щоденна єдність і віра в Україну!

ДВА ВАСИЛЯ - ОДНА УКРАЇНА

  

  У 2026 році вшановують пам'ять великих українських поетів-шістдесятників Василя Стуса (6 січня 1938 — 4 вересня 1985) та Василя Симоненка (8 січня 1935 — 13 грудня 1963), які залишилися символами незламного українського духу та боротьби за свободу, зокрема у січні 2026-го відзначали їхні дні народження та роковини, згадуючи їхню творчість, яка надихає українців і досі, особливо в умовах боротьби з ворогом. 

   Їм обом боліла Україна – тим великим, невгамовним болем, відлуння якого долинає до нас тепер, коли доводиться протистояти ворогу. Кожному з цих двох Поетів нелегко доводилось у житті навіть із самим собою. Обоє не вміли миритися з найменшою несправедливістю. Обоє боролися. Обоє полягли у нерівнім двобою із тоталітарним злом – хоч і кожний по-різному. Їх образи й досі постають у пам’яті народу, як провідна Віфлеємська зірка, що є дороговказом до боротьби за Україну.

   Вони – з одного покоління. Різниця у роках народження – незначна (Симоненко народився 8 січня 1935-го, а Стус – 6 січня у 1938-го). Обоє походили із бідних родин, а тому з самого малечку добре знали ціну усьому. Симоненкове дитинство минуло у курній сільській хаті, сім’ю рано покинув батько. Батьки Стуса, рятуючись від примусової колективізації, утікають із рідної Вінниччини на Донбас, улаштовуються працювати на завод. Обидві родини постійно борються зі злиднями, які проте часто перемагають. 

   Обидва Василі рано дорослішають, надаючи шкільним урокам більше уваги, ніж хлоп’ячим розвагам. Вочевидь, обоє розуміють, що освіта – то єдина стежка, яка може вивести їх із бідного, безпросвітного, приреченого існування. Тому їхні дитячі портрети, написані сучасниками, багато у чому схожі – зосередженість, серйозність і смуток, який уже жив на дні очей.

  Закінчивши школу із медалями, Василі здобували вищу освіту. Обоє обрали гуманітарний фах – Стус навчався на історико-філологічному, Симоненко – на журналістському факультетах. Тогочасне студентство, відчувши «хрущовську відлигу», спробувало скинути з себе полуду минулого – колективізації, репресій, тотального страху. Молодь починала розправляти крила назустріч свіжому вітрові.

   Як Симоненко, так і Стус повірили у зміни. Розвінчування культу Сталіна, реабілітація репресованих, загальний дух свободи вселили в їхні серця надію, яка загартувала, підготувала їх до майбутньої боротьби за вільну Україну.

   Навесні 1960-го Симоненко вступив до щойно організованого Клубу творчої молоді. Завдання Клубу – розбудова оновленої України. Серед учасників новоствореної спільноти – Іван Світличний, Алла Горська, Євген Сверстюк, а також і Василь Стус. Згодом чи не всіх їх поглинуть жорна тоталітарної машини, яка змовкла тільки на короткий час. Симоненко разом із Горською розшукують місця поховань тих, кого розстріляли в тридцятих. Знаходять Биківню. Намагалися надати справі якнайбільшого розголосу. Вимагали, щоб місцям поховань надали статусу національних меморіалів. Вимоги залишалися без жодної відповіді – проте після цього почалося переслідування і цькування Симоненка, яке зрештою призвело до його  смерті. 

   Нелегка доля судилася і його побратиму по перу. «Василь Стус – живе втілення національного духу і символ національної гордості українського народу».

    У листопаді 1989 року Василя Стуса було перепоховано в Києві, а через рік – посмертно реабілітовано. У 1991-му його посмертно відзначено Шевченківською премією за збірку поезій «Дорога болю» (1990), а 26 листопада 2005 р. поета посмертно нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня та присуджено звання Героя України. Переважна більшість творів В. Стуса написана на етапах та в таборах, де тривалий час перебував.  У багатьох із них автор звертається до трьох дорогих йому образів – України, Матері, Дружини. Ці поезії стали основою майбутньої книги всього життя Стуса – «Палімпсести», за яку поета було висунуто на здобуття Нобелівської премії.

Поезії Василя Стуса перекладені багатьма мовами і видаються великими тиражами англійською, французькою, німецькою мовою.

У 1965 році Симоненка висунули на Шевченківську премію. Однак, тоді її вручили Миколі Бажану. 

Симоненко отримав Шевченківську премію лише через 30 років, уже в Незалежній Україні. Посмертно.

«Народ мій є. Народ мій завжди буде. Ніхто не перекреслить мій народ!»

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

  Ці пророчі віршовані рядки Василя Симоненка перегукуються з рядками його творчого побратима Василя Стуса:  Народе мій, до тебе я ще верну, Як син, тобі доземно уклонюсь…І в смерті з рідним краєм поріднюсь… 

   

 

 Продовжуймо протистояти ворогу з рядками поезій Великих УКРАЇНЦІВ. 

 Перегляд контактної виставки "Два Василя - одна Україна"та знайомство з рядками поезій Великих УКРАЇНЦІВ допомагає нам протистояти ворогу та вірити в торжество ПЕРЕМОГИ.

СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ЗСУ!