ВАЖКИЙ ТЯГАР ЧОРНОБИЛЬСЬКОГО НЕБА

 

  26 квітня, виповнюється 40 років від дня наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства.

  40 років тому сталася подія, яка не просто розділила, а розірвала життя в Україні на «до» і «після». Ця трагедія назавжди залишила слід на кожному.

  У ніч на 26 квітня 1986 року, о 01:23, на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний хімічний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу.

Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, а й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим (сьомим) рівнем небезпеки.

  До 40-х роковин аварії  на ЧАЕС користувачі нашої  бібліотеки мали змогу переглянути книжкову виставку-трагедію та відео «Важкий тягар Чорнобильського неба».

Але через 40 років ядерна загроза знову на континенті. Цього разу — це свідомий російський терор. Окупація Запорізької АЕС, запуск безпілотників та ракет за траєкторіями, що пролягають у безпосередній близькості до Чорнобильської та Хмельницької АЕС, удар по споруді нового укриття 4-го енергоблока ЧАЕС — це ядерний шантаж і гра з вогнем, наслідки якої не знатимуть кордонів.

 Світ не має права забувати уроки Чорнобиля. Не має права дозволити державі-терористу перетворювати атом на зброю масового шантажу.

Світла пам'ять тим, чиї життя забрав Чорнобиль.

ДВА ВАСИЛЯ - ОДНА УКРАЇНА

  

  У 2026 році вшановують пам'ять великих українських поетів-шістдесятників Василя Стуса (6 січня 1938 — 4 вересня 1985) та Василя Симоненка (8 січня 1935 — 13 грудня 1963), які залишилися символами незламного українського духу та боротьби за свободу, зокрема у січні 2026-го відзначали їхні дні народження та роковини, згадуючи їхню творчість, яка надихає українців і досі, особливо в умовах боротьби з ворогом. 

   Їм обом боліла Україна – тим великим, невгамовним болем, відлуння якого долинає до нас тепер, коли доводиться протистояти ворогу. Кожному з цих двох Поетів нелегко доводилось у житті навіть із самим собою. Обоє не вміли миритися з найменшою несправедливістю. Обоє боролися. Обоє полягли у нерівнім двобою із тоталітарним злом – хоч і кожний по-різному. Їх образи й досі постають у пам’яті народу, як провідна Віфлеємська зірка, що є дороговказом до боротьби за Україну.

   Вони – з одного покоління. Різниця у роках народження – незначна (Симоненко народився 8 січня 1935-го, а Стус – 6 січня у 1938-го). Обоє походили із бідних родин, а тому з самого малечку добре знали ціну усьому. Симоненкове дитинство минуло у курній сільській хаті, сім’ю рано покинув батько. Батьки Стуса, рятуючись від примусової колективізації, утікають із рідної Вінниччини на Донбас, улаштовуються працювати на завод. Обидві родини постійно борються зі злиднями, які проте часто перемагають. 

   Обидва Василі рано дорослішають, надаючи шкільним урокам більше уваги, ніж хлоп’ячим розвагам. Вочевидь, обоє розуміють, що освіта – то єдина стежка, яка може вивести їх із бідного, безпросвітного, приреченого існування. Тому їхні дитячі портрети, написані сучасниками, багато у чому схожі – зосередженість, серйозність і смуток, який уже жив на дні очей.

  Закінчивши школу із медалями, Василі здобували вищу освіту. Обоє обрали гуманітарний фах – Стус навчався на історико-філологічному, Симоненко – на журналістському факультетах. Тогочасне студентство, відчувши «хрущовську відлигу», спробувало скинути з себе полуду минулого – колективізації, репресій, тотального страху. Молодь починала розправляти крила назустріч свіжому вітрові.

   Як Симоненко, так і Стус повірили у зміни. Розвінчування культу Сталіна, реабілітація репресованих, загальний дух свободи вселили в їхні серця надію, яка загартувала, підготувала їх до майбутньої боротьби за вільну Україну.

   Навесні 1960-го Симоненко вступив до щойно організованого Клубу творчої молоді. Завдання Клубу – розбудова оновленої України. Серед учасників новоствореної спільноти – Іван Світличний, Алла Горська, Євген Сверстюк, а також і Василь Стус. Згодом чи не всіх їх поглинуть жорна тоталітарної машини, яка змовкла тільки на короткий час. Симоненко разом із Горською розшукують місця поховань тих, кого розстріляли в тридцятих. Знаходять Биківню. Намагалися надати справі якнайбільшого розголосу. Вимагали, щоб місцям поховань надали статусу національних меморіалів. Вимоги залишалися без жодної відповіді – проте після цього почалося переслідування і цькування Симоненка, яке зрештою призвело до його  смерті. 

   Нелегка доля судилася і його побратиму по перу. «Василь Стус – живе втілення національного духу і символ національної гордості українського народу».

    У листопаді 1989 року Василя Стуса було перепоховано в Києві, а через рік – посмертно реабілітовано. У 1991-му його посмертно відзначено Шевченківською премією за збірку поезій «Дорога болю» (1990), а 26 листопада 2005 р. поета посмертно нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня та присуджено звання Героя України. Переважна більшість творів В. Стуса написана на етапах та в таборах, де тривалий час перебував.  У багатьох із них автор звертається до трьох дорогих йому образів – України, Матері, Дружини. Ці поезії стали основою майбутньої книги всього життя Стуса – «Палімпсести», за яку поета було висунуто на здобуття Нобелівської премії.

Поезії Василя Стуса перекладені багатьма мовами і видаються великими тиражами англійською, французькою, німецькою мовою.

У 1965 році Симоненка висунули на Шевченківську премію. Однак, тоді її вручили Миколі Бажану. 

Симоненко отримав Шевченківську премію лише через 30 років, уже в Незалежній Україні. Посмертно.

«Народ мій є. Народ мій завжди буде. Ніхто не перекреслить мій народ!»

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

  Ці пророчі віршовані рядки Василя Симоненка перегукуються з рядками його творчого побратима Василя Стуса:  Народе мій, до тебе я ще верну, Як син, тобі доземно уклонюсь…І в смерті з рідним краєм поріднюсь… 

   

 

 Продовжуймо протистояти ворогу з рядками поезій Великих УКРАЇНЦІВ. 

 Перегляд контактної виставки "Два Василя - одна Україна"та знайомство з рядками поезій Великих УКРАЇНЦІВ допомагає нам протистояти ворогу та вірити в торжество ПЕРЕМОГИ.

СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ЗСУ! 

ОДНА-ЄДИНА, ТИ-РІДНА МАТИ- УКРАЇНА

 

  Щороку 24 серпня Україна відзначає своє головне державне свято – День Незалежності. В цьому році  воно має для всіх українців особливе значення. В країні іде війна. Завдяки нашим захисникам і захисницям, завдяки Збройним Силам України ми сьогодні можемо відзначати це свято. Саме зараз ми переживаємо історичний момент, наша нація гартується у боротьбі з рашистською навалою!

      Історія здобуття Україною незалежності надзвичайно складна та довга і знати її – це наш обов’язок.

    З нагоди свята наша бібліотека представляє інформаційну виставку «Одна-єдина,Ти-рідна мати -Україна». В експозиції представлено видання з фонду нашої бібліотеки, що висвітлюють історичні й культурні аспекти становлення України, особливості національної символіки, визначні події та постаті у боротьбі за незалежність нашої держави, нинішнє героїчне протистояння російській агресії.

Запрошуємо усіх бажаючих відвідати виставку.

Зараз у кожного з нас одна спільна мрія - мир на нашій рідній землі.  

Разом до Перемоги! Слава Україні!

Є НА СВІТІ МОЯ КРАЇНА, ДЕ ЧЕРВОНА ЦВІТЕ КАЛИНА.

   28 липня відзначають День Української Державності. День встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення.

   З нагоди державного свята у нашій бібліотеці  організовано літературний екскурс «Є на світі моя країна, де червона цвіте калина» , на якій представлено книги, що розкривають історію становлення Української Державності та  добірка сучасних українських книг.

  Це свято є утвердженням спадкоємності українського державотворення і захисту національних інтересів нашої держави. На превеликий жаль, святкування відбувається у розпал війни, яку розпочала проти України  росія.

  З перших днів збройної агресії наші бібліотекарі  та користувачі  активно підтримують і допомагають українським захисникам – донатять на армію, плетуть сітки, волонтерять.

   Нехай швидше повернуться додому з перемогою українські захисники, на рідній землі запанує мир. Нехай ніколи більше діти України не почують звуків повітряних тривог чи вибухів, а українській державності ніколи нічого не загрожує.

ПОЕЗІЯ ЯК ДОЛЯ

1 лютого виповнилося 125 років від дня народження Євгена Маланюка – однієї з найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX ст.  Нині він – визнаний класик, хоча ім’я його в нашій країні тривалий час було не просто забуте, а свідомо викреслене владою.

Дмитро Павличко писав про Євгена Маланюка як про «воїна і філософа, а передовсім поета, якому незалежна Україна буде віддячуватись упродовж століть за те, що «мобілізований до бою», він  проніс гордо її прапор і вдихнув у наші вмираючі аорти живу кров непокори і державної свободи».

Поет — мотор! Поет - турбіна!

  Поет — механік людських мас, 

  Повстань майбутнього сурмач,

  Що конструює День над Ніччю.

  За все життя Євген Маланюк не почув доброго слова на свою адресу з Батьківщини. Його творчість замовчували, фальсифікували. Незаслужено називали його буржуазним націоналістом, фашистом. Це був час, коли тисячі українських митців мордували у сталінських концтаборах, а їхню творчість на десятиліття викреслювали з культурного життя України.

   49 років митець прожив у еміграції, але жодної миті не зрадив Україні. Так, Батьківщина стала провідною темою його творчості. Жанрове розмаїття письменницького таланту Є. Маланюка просто вражає. Він є автором численних етюдів, елегій, балад, од, молитов, послань, поем, псалмів, ноктюрнів, автобіографічних нотаток, рапсодій й навіть сюїт та лібрето для опер.

 З нагоди ювілею митця в  нашій бібліотеці оформлено книжкову виставку-перегляд «Поезія як доля».

  Представлена на виставці  література включає як поетичні і публіцистичні твори письменника, так і літературно-критичний матеріал.

 Молодші читачі бібліотеки переглянули відео матеріали про нашого земляка "Боян степової Еллади".  

МАЄ БУТИ ТІЛЬКИ ПРАВДА - ГЕРОЇЧНА І ТРАГІЧНА

 

  28 жовтня наша країна відзначає День вигнання нацистських окупантів з України. Ця дата залишиться найсвітлішим спомином у серці кожного громадянина України. Адже, саме Україна зазнала найбільших жертв і руйнувань у страхітливій Другій світовій війні.

 

  В день вигнання нацистських окупантів з території України, наша бібліотека підготувала для своїх користувачів відео перегляд «Має бути тільки правда – героїчна і трагічна»,  присвячений цьому дню а також викладку літератури  «Уклін живим, загиблим – слава!», 

на якій була представлена як довідкова та науково-популярна література так і художні твори.

«Лесине слово звучатиме знову»

 

  В останні лютневі дні Україна традиційно вшановує славетну письменницю Лесю Українку – це Лесині дні. 25 лютого 2021 року виповнюється 150 років від дня народження геніальної української поетеси та активної громадської діячки Лесі Українки (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач-Квітка, 1871-1913). Завдяки щирій відданості рідній країні, її ім'я стало одним із символів української держави.

 В світовій поезії мало знайдеться жіночих імен, оточених такою любов’ю і повагою читачів, як ім’я видатної поетеси.

  Відкрити для себе Лесю Українку, ближче познайомитися з творчою діяльністю, особистим життям видатної української поетеси читачам нашої бібліотеки пропонує виставка – персоналія «Лесине слово звучатиме знову»

  

   Біля виставки літератури відвідувачам пропонуємо взяти участь у літературних хвилинках та самим продекламувати поетичні рядки із творчості поетеси.

 

 Оглянути найкращі книги, присвячені життю та творчості Лесі Українки, можна  з 03 по 28 лютого.

Спадщина Лесі Українки - це багатюще джерело краси і творчого духу народу, з якого черпати усім живущим і прийдешнім поколінням наснагу для життя і праці.

ТОП-10 книг, які має прочитати кожна жінка

Наша бібліотека до вашої уваги пропонує виставку-рекомендацію "10 книг, які варто прочитати кожній жінці!" Якщо ви хочете зануритися у світ бурхливих почуттів та емоцій, то дані книги якнайкраще прикрасять ваше дозвілля! Приємного читання!

"Гордість та упередження" Джейн Остін

 У романі Джейн Остін розповідається про бідну дворянську сім’ю, у якій ростуть п'ятеро дівчат. Батькам необхідно вдало видати їх усіх заміж. Однак, в родині є дівчина Елізабет, яка відрізняється від сестер особливими поглядами на життя, сімейне щастя і шлюб.  Роман «Гордість і упередження» вчить прислухатися до свого серця і почуттів, відкидаючи непотрібну гординю і упередження. Я від душі бажаю вам багатства і щастя, і відмовляючись вийти за вас заміж, роблю все, що тільки залежить від мене, аби ці побажання збулись.

          «Лісова пісня», Леся Українка 

Вічна класика української літератури.

«Писала я її дуже недовго, 10 — 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам’яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, — от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила», — писала Леся Українка в листі до сестри Ольги. Оксана Забужко переконана, що насправді «Лісова пісня» —  українська версія легенди про Грааль, а Лукаш — це український Парсіфаль. «Лісова пісня» — це є в дійсності в чистому вигляді гностична містерія, це історія перетворення духа в душу», —  каже письменниця. Проте це ще й історія чистого кохання Мавки до Лукаша. Хоч більшість із нас читали драму ще в школі, особливість класики в тому, що вона кожного разу — нова.

«Повія», Панас Мирний

  Панас Мирний ще в юності написав у «Щоденнику»: «…хочу показати безталанну долю житія людського, високую його душу, тепле серце». Мети він досяг в одному зі своїх кращих творів.  …Героїня роману Христя — молода, красива, здорова дівчина. Після смерті батьків їй доводиться йти в місто у найми. І скоро вона починає бачити, що в місті все інакше. Христі важко спостерігати за «вільним» життям, «гуляннями» дівчат разом із чоловіками вночі. Але вона продовжує довіряти людям і вірити в любов…

"Анна Кареніна" Лев Толстой

  Шедевр великого Льва Толстого, який увійшов у золотий фонд світової літератури. Можливо, кращий з романів про кохання, жіночу душу і жіночу трагедію. Роман Льва Толстого про трагічне кохання заміжньої дами Анни Кареніної і блискучого офіцера Вронського на тлі щасливого сімейного життя дворян Костянтина Левіна і Кіті Щербацької. Всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму.

 «Джен Ейр» Шарлотта Бронте 

  Історія про бідну гувернантку з залізною волею, яка була зовсім нетиповим персонажем для часів Вікторіанської Англії. Джен Ейр першою сказала чоловікові про свої почуття, але залишилася незалежною жінкою з бажанням рівноправності. Книга – ідеальна інструкція для охочих приборкати свої почуття і дізнатися історію безкомпромісної любові. Коли нас б'ють без причини, ми повинні відповідати ударом на удар, і до того ж, з такою силою, щоб назавжди відучити людей бити нас.

"Ті, що співають у терені" Колін Маккалоу

  Історія роману охоплює півстоліття і розповідає про життя сім'ї Клірі, яка пройшла шлях від новозеландських бідняків до управителів одного з найбільших австралійських маєтків Дрохеда. Читаючи роман, ти будеш співпереживати кожному з членів сім'ї, будеш радіти їхнім перемогам і ділити разом з ними горе. Вони стануть тобі рідними, а маленька Меггі зросте на твоїх очах. Історія її любові до преподобного Ральфа розтопить навіть крижане серце. Читаючи роман, розумієш, що справжнє кохання не звертає уваги ні на які умовності, для нього немає меж - не важлива ні різниця у віці, ні соціальне становище. Стародавні греки вважали, безрозсудна любов - гріх перед богами. І ще, пам'ятайте: якщо когось ось так нерозважливо полюбити, боги ревнують і неодмінно гублять коханого у розквіті років. Це всім нам урок, Меггі. Любити понад міру - блюзнірство.

«Життя в борг», Еріх Марія Ремарк

 Це приголомшлива, зворушлива, пронизлива і прониклива історія про те, що життя - це диво, яке потрібно цінувати і любити, незважаючи ні на що. Головна героїня Ліліан скоро повинна померти, оскільки хвора на туберкульоз. І коли смерть стає не страшним словом, а реальністю, розумієш, що потрібно прожити останні дні так, щоб на тому світі, якщо він є, було що згадати. Хто хоче утримати – той втрачає. Хто готовий з посмішкою відпустити – того намагаються утримати. Ліліан зустрічає автогонщика Клерфе, який відвозить дівчину з клініки, щоб подарувати їй хоча б кілька щасливих миттєвостей. Майбутнього немає, але є сьогодні, яке для героїні триває вічно. Книга навчить цінувати кожну мить і не боятися смерті.

 "Віднесені вітром" Маргарет Мітчел

  Книга, яка задумувалася, як роман про любов і про війну, стала бестселером - вона і досі займає провідні позиції рейтингів. Про що книга?Про сильну жінку, яка змогла після низки трагічних подій, які розгорнулися на тлі війни між Північчю і Півднем, не втратити себе, а знову встати на ноги. Тут є любов і зрада, спритність і користь, сімейні цінності і патріоти, які готові на все заради своєї ідеї. Від сліз може бути користь, коли поруч чоловік, від якого потрібно чогось домогтися.

 «Консуело», Жорж Санд

«Консуело» вважається одним із найкращих творів Жорж Санд. Його головна героїня — молода дівчина Консуело, сенс життя якої — співати. Окрім музики та співів, для неї нічого не існує. Дія роману відбувається в середині XVIII сторіччя. . Історичне тло, на якому розгортаються долі головних героїв — це Венеція з її музичним життям, Чехія з героїчним минулим та солдафонська Прусія. А прототипом Консуело, дівчини з божественим голосом, стала всесвітньо відома французька співачка Поліна Віардо, яка була музою російського письменника Івана Тургенєва.

 «Коханець леді Чаттерлі», Девід Герберт Лоуренс

 

   «Коханець леді Чаттерлі» — це класика XX століття. Із цього роману розпочалася європейська еротична література. Це поетична розповідь про чисте й пристрасне кохання, про пошук справжньої гармонії стосунків між чоловіком та жінкою, що стають сенсом їхнього буття. У центрі роману класичний любовний трикутник: молода красива дружина, законний чоловік і похмурий лісник. Сучасники сприйняли роман як виклик, тож у 1928 році його заборонили. Заборона діяла аж до 1960 року. Її зняли в результаті гучного судового процесу, після чого твір повністю реабілітували.