ВИ ПЕРШИМИ СТАЛИ ЗА ГІДНІСТЬ, ЗА ВОЛЮ

 А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

  20 лютого щорічно відзначається День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року № 69/2015 "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні".

  20 лютого 2014 року в середмісті столиці України загинула найбільша кількість осіб – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, відстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

  З метою вшанування подвигу учасників Революції гідності, увічнення громадянської і національної відданості, сили духу і стійкості громадян та з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні у нашій бібліотеці проведено годину спомин "ВИ ПЕРШИМИ СТАЛИ ЗА ГІДНІСТЬ, ЗА ВОЛЮ"

Працівники бібліотеки розповіли присутнім про ті буремні події, які відбувалися на Майдані під час Революції Гідності, познайомили з книгами, що представлені на літературній викладці "НЕБЕСНА СОТНЯ. ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ"

  Сьогодні ми повинні зробити все можливе для того, щоб в Україні запанував мир, щоб закінчилася війна, щоб Україна була сильною і незалежною. 

  Герої не вмирають! Вони завжди залишаються в наших серцях…

                     СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ЗСУ!

НАШ ГЕРБ - НАШ СИМВОЛ ПЕРЕМОГИ

 

19 лютого відзначається День Державного Герба України. Саме цього дня 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю Постановою тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України.

Стаття 20 Конституції України декларує, що малим Державним гербом України є знак Княжої держави Володимира Великого – золотий тризуб на синьому щиті.  Він є не штучно придуманим, а справжнім національним гербом, подарованим нам історією.

Для українців по всій нашій країні та по всьому світу Тризуб є так само близьким і рідним, як синьо-жовтий прапор чи національний гімн. Зображення тризуба на формі наших воїнів і спортсменів, на документах і будівлях викликає почуття гордості, солідарності, національної єдності.

   Працівники нашої книгозбірні підготували для користувачів патріотичну інсталяцію «Наш герб – наш символ Перемоги», яка розкриває  цікаві факти про певні періоди з історії  тризуба. Читачі мають змогу  дізнатися нові подробиці, переглянути  літературу з фонду нашої бібліотеки з даної теми.

Історія наша непересічна, цікава та насичена подіями. А отже перегляд експозиціїї буде захоплюючим!

 Тризуб залишається одним з головних наших символів боротьби за незалежність, свободу та територіально цілісність. Саме його зображують на однострої Збройних сил України, на танках та літаках, які знищують ворогів у жорстоких боях. Як сказано українською поетесою Наталкою Поклад:

Наш Герб — Тризуб,

 Це воля, слава й сила.

 Наш тризуб – це наша історія, 

наша звитяга і наша майбутня Перемога

БЕЗПЕЧНІ ТА БЕЗБАР'ЄРНІ ПРОСТОРИ ПО ВСІЙ КРАЇНІ

  Безбар’єрність для всіх: пріоритетом 2025 року стануть доступні послуги в кожній громаді.

  Безбар’єрність освітніх, медичних, банківських, транспортних, соціальних, адміністративних, працевлаштування та інших послуг — послуги мають бути більш зручними та доступними впродовж усього маршруту користувача, з урахуванням потреб кожної людини;

  Безбар’єрність у громадах — запровадження рішень, розроблених Урядом, на рівні місцевого самоврядування; можливість для людей отримати безбар’єрні послуги у своїй громаді має стати обов’язковим елементом впровадження політики безбар’єрності в містах і селах.

  На третьому році повномасштабної війни українці відчувають ще більший запит на безбар’єрні рішення. Від цього сьогодні залежить не лише якість життя, а й безпека громад.

  Безбар’єрність сьогодні –  це нагальна необхідність для мільйонів українців. Для людей різних вікових груп, професій, соціального походження.

  Особливо акцентуємо увагу на потребах наших захисників. Наш обов’язок – усунути для них усі перешкоди, які стримують адаптацію, реабілітацію та самореалізацію.

  Метою політики безбар’єрності є створення безперешкодного середовища для всіх груп населення, забезпечення рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права. Йдеться про доступ людини до роботи, інформації, освіти, сфери послуг, можливість вільно пересуватися в просторі, соціалізуватися та залучатися в життя громади. Політика безбар’єрності має стати наскрізною та включатися до всіх довгострокових рішень та програм на національному та місцевому рівні.

  Більше інформації про безбар’єрність ви можете дізнатися в нашій бібліотеці он-лайн:

Довідник безбар’єрності

Освітній серіал «Безбар’єрна грамотність»

Освітній серіал «Держава без бар’єрів»

КРУТИ... ШЛЯХ У БЕЗСМЕРТЯ

  Бій під Крутами… Щороку ми вшановуємо пам’ять молодих героїв, що в 1918 році полягли біля залізничної станції Крути, захищаючи Українську Народну Республіку від більшовицьких загонів, які рвались до Києва.

  З метою встановлення історичного зв’язку між юними героями української революції 1917-1921 років, борцями за свободу і незалежність України проти більшовицької навали та сучасними учасниками війни з російським агресором за збереження територіальної цілісності та незалежності України, працівники бібліотеки провели літературно-історичний спомин «Станція «Крути» в історії України»

  Читачі філії переглянули відео «Юнацтво, сповнене надії. Лицарський подвиг юних українців» Це драматична історія про героїзм українських юнаків. Герої  хотіли кохати та жити, але взяли до рук зброю. У горнилі бою, не жаліючи власного життя, без страху та сумніву, вони пішли у бій захищати найдорожче – незалежність України… Презентація проходила у формі діалогу: присутні не лише задавали запитання по змісту твору, а й самі розповідали про цікаві факти з історії бою під Крутами.

  Завідувачка бібліотекою Зоя Позовна розповіла про бій під Крутами, наголосивши на тому, що 29 січня 1918 року – це не лише день скорботи за українською молоддю, а й день величі духу української нації. Патріотизм та героїзм Крут забувати не можна.

Бібліотекар  також провела паралель між подвигом героїв Крут та подвигами героїв сучасної російсько-української війни.

Слава героям Крут! Слава ЗСУ!

МАРУСЯ ЧУРАЙ: 400 РОКІВ НАПІВЛЕГЕНДАРНІЙ НАРОДНІЙ СПІВАЧЦІ ТА ПОЕТЦІ

  "Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі", — найімовірніші, відомі нам рядки. Це уривок з історичного роману у віршах Ліни Костенко й одна з найвідоміших цитат, яка асоціюється з постаттю Марусі Чурай.

  Ким же була й чи існувала насправді народна співачка та поетка часів Хмельниччини? До 400-річчя імовірного року народження Марусі Чурай наша бібліотека представила відео та книжкові матеріали історії життя Марусі Чурай на літературній викладці  «Маруся Чурай - голос і душа пісенної України».

 Згідно з переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році й жила у Полтаві. Вона була дочкою козацького сотника Гордія Чурая, який став одним із лідерів антипольського повстання. Їхній будинок у Полтаві нібито стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі. Батько Марусі був старшиною під час повстання Острянина і був спалений на багатті у Варшаві як бунтівник.

 Маруся лишилася жити з матір'ю. Дівчина вирізнялася неймовірною красою та мала багато залицяльників, серед них був молодий козак Іван Іскра. Але вона була закохана в іншого — Гриця Бобренка, сина хорунжого Полтавського полку, з яким таємно заручилася.

 Незабаром, у 1648 році, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Маруся Чурай чекала на нього чотири роки, проте коли хлопець повернувся, виявилося, що він покохав іншу — дівчину Ганнусю із заможної сім'ї. Важко переживаючи зраду, Маруся Чурай вирішила отруїти себе зіллям. Але отруту випадково випив Гриць, коли прийшов на зустріч із Марусею.

Полтавський суд засудив Марусю Чурай до страти, але її амністували універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. В універсалі йшлося:

«В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити". Дівчина ходила на прощу до Києва для покути, але, повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у 28 років, не витримавши загибелі коханого. Також існують дані, що вона померла від сухот або стала монахинею.

  Чи існувала насправді Маруся Чурай? Про Марусю Чурай немає жодних документальних відомостей, щодо історичності її постаті тривають дискусії. У виданні "Русский биографический словарь" є стаття історика й архівіста В. Гарського (Вадима Модзалевського) "Маруся Чурай", де він пише: "З пісень, що безумовно належать Марусі, найбільш відомі «Віють вітри», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Сидить голуб на березі», «Котилися вози з гори» та ін". У статті М. Голіцина про Марусю Чурай сказано, що вона була "імпровізаторкою українських пісень і однією з найкращих співачок свого часу".

Маруся Чурай або її збірний образ уособлюють першу українську жіночу романтичну лірику. За легендою, дівчина віршувала і наспівувала навіть у звичайних розмовах, і її рядки вмить підхоплювали інші – так вона стала знаною не лише на Полтавщині, а по всій Україні.

  Марусі Чурай приписують авторство таких пісень, як "Засвіт встали козаченьки" (інша версія "Засвистали козаченьки"), "Віють вітри, віють буйні…", "Сидить голуб на березі", "Зелененький барвіночку", "На городі верба рясна", "Котилися вози з гори", "Шумить-гуде дібровонька", "В кінці греблі шумлять верби", "Ой у полі вітер віє" та "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці".

Постать Марусі Чурай надзвичайно приваблювала українських авторів, про неї написано чимало творів. Перша спроба показати справжні події з життя народної піснярки належить драматургові Григорію Бораковському — він написав драму "Маруся Чурай — українська піснетворка" зі слів старого козака з Полтавщини. Письменник Кирило Тополя створив п'єсу "Чари", Левко Боровиковський написав "Чарівницю", Степан Руданський – "Розмай", а Володимир Александоров оперету "Ой не ходи, Грицю…". Марко Кропивницький створив п'єсу "Дай серцю волю, заведе в неволю", а Михайло Старицький описав історію у драмі "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Згодом віршовану драму з авторськими домислами написав Володимир Самійленко, Ольга Кобилянська створила повість "У неділю рано зілля копала". Були також написані історична п'єса "Маруся Шурай" Івана Микитенка, драматична поема Івана Хоменка "Марина Чурай" та "Дівчина з легенди" — драматична поема Любові Забашти й поема "До тієї Чураївни (Парубоцька балада)" Бориса Олійника. 

Одним із найвідоміших творів і класикою української літератури став історичний роман у віршах "Маруся Чурай" Ліни Костенко. Його відзначили Шевченківською премією у 1987 році.

НАС ЄДНАЄ УКРАЇНА

                                                                                Молюсь за тебе,Україно.

Молюсь за тебе кожен час.

Бо ти у нас одна - єдина,

Писав в своїх віршах Тарас...

 Щороку 22 січня у день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно свято встановлено Указом Президента України «Про День Соборності України» від 21 січня 1999 року. День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель, а сила народу – в єдності людей. 

  Це свято нагадує нам про те, яких зусиль та жертовності коштувало нашим предкам об’єднання українських земель, які невпинно намагались розділити та привласнити як зі Сходу, так і з Заходу. Сьогодні ми бачимо, наскільки це важливо. Адже той самий ворог знову намагається зруйнувати українську державність, навіть через сотню років.

 З нагоди відзначення цієї дати бібліотекарі  для широкого кола читачів провели перегляд слайд-історії «Нас єднає Україна». В ході заходу користувачі відповідали на питання, продемонструвавши свої неабиякі знання з історії рідної держави.

   Ми змушені відзначати важливу історичну подію зі зброєю в руках, протистояти ворогу, відстоюючи соборність та самостійність України у російсько-українській війні. Висловлюємо велику шану і вдячність всім, хто у важкі для нашої країни часи постав на захист територіальної цілісності і національних інтересів. 

Слава Україні! Слава ЗСУ!

ЇХНЄ КРЕДО - ДОПОМОГА

  

  5 та 6 грудня наша країна відзначає два свята, що з 2014 року тісно переплелися – День волонтера та День Збройних сил України. І волонтер, і український воїн у теперішній нелегкий час в особливій пошані.

   Година спілкування «Їхнє кредо – допомога:разом працюємо на нашу спільну Перемогу», яка пройшла в нашій бібліотеці, розкрила весь спектр волонтерських ініціатив по допомозі нашим воїнам жителями нашої громади. 

 

 З перших днів війни бібліотекарі нашої філії розгорнули активну волонтерську діяльність, співпрацюючи з світловодськими волонтерами Сичовим Юрієм, Ільїною Дарією. Це люди, які роблять надзвичайне для бійців, і на чиїх плечах тримається вся допомога, що йде на фронт.

  

  Зігріти наших захисників і не дати "генералові морозу" стати на бік ворога — сьогодні першочергова задача. Так, жіночки  нашої громади об`єдналися і в`яжуть шкарпетки для військовослужбовців, із відрізків трикотажу і флісу почали плести "піддупники". Теплі речі в'яжуться під конкретні замовлення від бійців з лінії фронту.

  В ході  спілкування під час заходу активні користувачки обмінялися схемами в’язання та плетіння.

  

   Дякуємо і читачам нашої бібліотеки за донати, один з яких був використаний  на відновлення позашляховика підрозділу розвідки 79- ОДШБ. Автівка була вражена вибухом КАБ (керованої авіабомби).

  «Згуртовуємось задля перемоги!», бо згуртованість перетворює нас у воїнів, що  боронять свою землю, кожен на своєму фронті. 

Щиро дякую за допомогу ЗСУ !!!

Разом до Перемоги! Слава Україні !!!