"УКРАЇНСЬКА СИЛА - УКРАЇНСЬКА КНИГА"

 

  Щорічно березень для бібліотек, які обслуговують дітей, наповнюється приємними клопотами, які пов’язані з проведенням традиційного свята – Всеукраїнського тижня дитячого читання.

Тиждень зустрічі з Книгою, розвиток читацької культури залишається доброю традицією, справжнім святом книги та читання в нашій бібліотеці.

  «Українська сила – українська книга» - під таким гаслом проходить   Всеукраїнський тиждень дитячої книги - 2025, який є улюбленим святом у дітвори, у всіх, хто пов'язав своє життя з книгою, з нашою бібліотекою.

   Лейтмотивом  свята дитячої книги у нашій книгозбірні цього року стали слова : «Діти України читають книги, що надихають».

     Ми з вами поринемо в дивовижний світ - у світ книжкової мудрості, в океан книжкових пристрастей та подій," - запрошували бібліотекарі дітей до літературної виставки  «Кожна книга - це країна»

  В цьому році викладка  доповнена  оголошенням-зверненням до читачів: «Завітай до нашої бібліотеки – і ти опинишся в Країні мудрих книг. Де за допомогою добрих чарівників – письменників, бібліотекарів познайомишся з героями книжок! Не забудь при цьому взяти в мандри любов до книги, кмітливість, гумор і добру посмішку!»

  «Є книги, незаслужено забуті; нема жодної, яку б незаслужено пам’ятали» - під таким девізом пройшла літературна веб-експедиція  «Розповідає і показує книжка», поєднавши традиційно бібліотечний метод – бібліографічний огляд з можливостями Інтернету.

  Юні книгомани занурилися у незвичайні, захоплюючі пригоди, небезпеки, таємниці, несподіванки у книгах  Е. Берроуза, Е. Блайтон,    Д. Крюса та інших.

  Література – це найгеніальніший винахід людства та сподівається, що діти, які прочитають її книжки, ставатимуть добрішими й розумнішими, навчаться дивитися страхам в очі, розуміти світ і людей, які їх оточують, і намагатимуться допомагати тим, хто цього потребує.

Наближаємо Перемогу з книгою!

                               СЛАВА ЗСУ!

ДИТИНА ЧИТАЄ - УКРАЇНА ПЕРЕМАГАЄ

 

   Нові книги, нові зустрічі і яскравий вогник в очах малечі, яка прагне поринути в атмосферу дива і казкової круговерті.

            Бібліотекар легко і щиро повела юних читачів у весняне казкове місто, презентуючи новинки сучасної дитячої  книги. 

   Особливі емоції учасників заходу- коли  розповідали про свої читацькі уподобання, читали вірші.

  Корисні поради книжкового мандрівника  «Дім без книги, день без сонця» познайомили дітей з деякими книгознавчими елементами:  обкладинка, анотація, зміст, ілюстрація. 

  

З їх допомогою  діти мають змогу визначати зміст та читацьке призначення книжки. Адже, тільки грамотний читач, погортавши книгу, одразу зрозуміє, чи цікаво буде її читати.

Дякуємо всім учасникам за теплу зустріч, за незабутні враження, які залишаться надовго в маленьких сердечках наших читачів.

ДИТИНА ЧИТАЄ - УКРАЇНА ПЕРЕМАГАЄ! СЛАВА УКРАЇНІ!

 СЛАВА ЗСУ!

ЇЇ РЯДКИ ЗАВЖДИ ТОРКАЮТЬ СЕРЦЯ

 “Національний тиждень читання поезії” - щорічна активність Українського інституту книги.  Цьогорічна тема — «Пісня тисячі голосів», а гаслом стали слова Сергія Жадана: «З чого все почалося? Вона заговорила про мужність і зброю. В неї навіть не голос – в неї багатоголосся».

  Тиждень поезії є гарною можливістю відзначити роль поетів і поетичного слова в культурі, особливо під час війни, адже поезія як форма літератури реагує на події найпершою.

Наша бібліотека  разом із своїми читачами приєдналась до проведення цьогорічного Національного тижня читання поезії. 

19 березня 2025 року виповнюється 95 роки українській письменниці — Ліні Костенко.

Ювілейна літературна викладка «Її рядки завжди торкають серця» знайомить користувачів бібліотеки з творчістю Ліни  Костенко, яка вже кілька десятиліть надихає інших митців на власні пісні, фільми, театральні постанови, виставки, літературу тощо.

Ліна Костенко не любить, коли з неї роблять «ідола», звеличують чи обсипають пишними епітетами, але вона справді легендарна постать. 

Хто, як не вона, рішучо засуджувала російщення, малоросійство і меншовартість, дбала про українську мову, культуру, національне відродження, сміливо виступала проти арештів інтелігенції та підносила до вершин «Тіні забутих предків», роками писала «в шухляду» та очолювала експедицію до Чорнобильської зони, захоплено виступала перед університетською молоддю та відмовилася від звання Героя України?

Ще в 2015 році, під час перших спроб росії розірвати нашу країну на шмаття, Ліна Василівна передавала в зону АТО гуманітарну допомогу й збірки поезій зі словами підтримки. На титулі однієї з книг поетеса написала від руки нині легендарні строфи про «маленького сірого чоловічка», який накоїв чорної біди. І пророче попередила світ: «Куди ж ви дивитесь, народи?! Сьогодні ми, а завтра — ви».

Сердечно сподіваємось, що рідна серцю кожного українця поетеса напише ще не один пронизливий вірш про нашу з вами нескорену, непереможну Україну.

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те.

Слава Україні! Слава ЗСУ!

Є ПОЕТИ ДЛЯ ЕПОХ

 

 Національний тиждень читання поезії - 2025 покликаний об’єднати всіх людей, відданих віршам.

 Поезія – душа людини, поезія – душа нації.  Вона  хвилює, дарує насолоду, плекає високі почуття, збагачує духовність.

  Будь-яка година – страшна, сувора, або мирна і радісна надихається поетичним словом. 

   Під час війни, поезія – це літопис війни.

  Поезія може бути домом для того, хто втратив дім. Поезія може бути хрестом на могилі того, чиє тіло ніколи не знайдуть і не поховають. Поезія може бути свідченням про чудо і свідченням для тих, що не досвідчили. Силу поезії під час війни надає людина, яка цю війну переживає.

Ми маємо дуже різні голоси: голоси цивільних, що проживають війну у своїх містах і селах, військових, які боронять нашу землю, вимушених переселенців та емігрантів різних хвиль, дітей, волонтерів, людей з різних куточків країни та світу. Але всі вони разом творять спільний голос – голос сучасної української поезії.

Запрошуємо всіх поціновувачів поезії переглянути книжкову виставку "Є поети для епох", на якій представлені перлини української  поетичної думки сучасної війни.

   Тож запрошуємо всіх бажаючих   поринути у творчий політ поетичного слова. 

Поетичне слово веде вперед, поетичні рядки стають гаслом, поетичні рядки вітають перемогу. Поезія рятує націю!

                      СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ЗСУ!

МАЙБУТНЄ ПЛАНЕТИ У НАШИХ РУКАХ

 У центральній міській бібліотеці було проведено етап Міжнародного екологічного конкурсу дитячого малюнка «Майбутнє планети у наших руках», який зібрав багато талановитих юних художників.

  Конкурс дитячого малюнка має на меті привернення уваги до важливої проблеми знищення природи України в результаті війни, а також сприяння сталому відновленню природних екосистем після повоєнного періоду. Однією з основних цілей є виховання у дітей бережливого ставлення до природи та навколишнього середовища, а також розкриття через їх творчість прагнення до відновлення і збереження природних ресурсів в Україні та у світі загалом.

Мета конкурсу – привернути увагу до проблеми знищення природи України в результаті війни, виховання у дітей бережливого ставлення до природи та навколишнього середовища.
Вікові категорії учасників:
– до 7 років;
– 8 – 11 років;
– 12 – 14 років;
– 15 – 18 років.
На конкурс приймаються індивідуальні малюнки формату А-3 за тематичними напрямами:
– «Вплив війни на природу України»;
– «Природа у твоїй улюбленій книжці»;
– «ЕКО-свідомість – запорука сталого майбутнього»;
– «Відбудова України за європейськими правилами»;
– «Відновлення і збереження природи України»,
– «Негативний вплив відходів на навколишнє середовище».

Роботи переможців І туру ( місцевого) Конкурсу дитячого малюнка «Майбутнє планети у наших руках!» надіслані до обласної бібліотеки для дітей ім. Т. Г. Шевченка на ІІ (обласний) тур Конкурсу.

  Такий конкурс став чудовою можливістю для дітей не лише продемонструвати свої таланти, а й зміцнити зв'язок між бібліотекою та місцевою громадою.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ ЧИТАННЯ ПОЕЗІЇ - 2025

 

Український інститут книги вже вдруге організовуватиме Національний тиждень читання поезії 2025, що відбудеться з 17 по 23 березня.

 

  Цьогорічна тема — «Пісня тисячі голосів», а гаслом стали слова Сергія Жадана: «З чого все почалося? Вона заговорила про мужність і зброю. В неї навіть не голос – в неї багатоголосся».

Поезія — це спосіб почути одне одного. Це можливість зафіксувати досвід і знайти відгук.

  Вірші стають способом знайти слова для пережитого, відчути підтримку і взаєморозуміння. Цей тиждень — нагода вслухатися у багатоголосся української поезії, де кожен знайде слова, що відгукнуться в його серці.

  Під час тижня поезії в нашій книгозбірні запланована низка подій, до яких запрошуємо активно долучатися.

  Слідкуйте за нашими анонсами, аби знати про події першими.

ВИ ПЕРШИМИ СТАЛИ ЗА ГІДНІСТЬ, ЗА ВОЛЮ

 А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

  20 лютого щорічно відзначається День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року № 69/2015 "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні".

  20 лютого 2014 року в середмісті столиці України загинула найбільша кількість осіб – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, відстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

  З метою вшанування подвигу учасників Революції гідності, увічнення громадянської і національної відданості, сили духу і стійкості громадян та з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні у нашій бібліотеці проведено годину спомин "ВИ ПЕРШИМИ СТАЛИ ЗА ГІДНІСТЬ, ЗА ВОЛЮ"

Працівники бібліотеки розповіли присутнім про ті буремні події, які відбувалися на Майдані під час Революції Гідності, познайомили з книгами, що представлені на літературній викладці "НЕБЕСНА СОТНЯ. ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ"

  Сьогодні ми повинні зробити все можливе для того, щоб в Україні запанував мир, щоб закінчилася війна, щоб Україна була сильною і незалежною. 

  Герої не вмирають! Вони завжди залишаються в наших серцях…

                     СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ЗСУ!

НАШ ГЕРБ - НАШ СИМВОЛ ПЕРЕМОГИ

 

19 лютого відзначається День Державного Герба України. Саме цього дня 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю Постановою тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України.

Стаття 20 Конституції України декларує, що малим Державним гербом України є знак Княжої держави Володимира Великого – золотий тризуб на синьому щиті.  Він є не штучно придуманим, а справжнім національним гербом, подарованим нам історією.

Для українців по всій нашій країні та по всьому світу Тризуб є так само близьким і рідним, як синьо-жовтий прапор чи національний гімн. Зображення тризуба на формі наших воїнів і спортсменів, на документах і будівлях викликає почуття гордості, солідарності, національної єдності.

   Працівники нашої книгозбірні підготували для користувачів патріотичну інсталяцію «Наш герб – наш символ Перемоги», яка розкриває  цікаві факти про певні періоди з історії  тризуба. Читачі мають змогу  дізнатися нові подробиці, переглянути  літературу з фонду нашої бібліотеки з даної теми.

Історія наша непересічна, цікава та насичена подіями. А отже перегляд експозиціїї буде захоплюючим!

 Тризуб залишається одним з головних наших символів боротьби за незалежність, свободу та територіально цілісність. Саме його зображують на однострої Збройних сил України, на танках та літаках, які знищують ворогів у жорстоких боях. Як сказано українською поетесою Наталкою Поклад:

Наш Герб — Тризуб,

 Це воля, слава й сила.

 Наш тризуб – це наша історія, 

наша звитяга і наша майбутня Перемога

БЕЗПЕЧНІ ТА БЕЗБАР'ЄРНІ ПРОСТОРИ ПО ВСІЙ КРАЇНІ

  Безбар’єрність для всіх: пріоритетом 2025 року стануть доступні послуги в кожній громаді.

  Безбар’єрність освітніх, медичних, банківських, транспортних, соціальних, адміністративних, працевлаштування та інших послуг — послуги мають бути більш зручними та доступними впродовж усього маршруту користувача, з урахуванням потреб кожної людини;

  Безбар’єрність у громадах — запровадження рішень, розроблених Урядом, на рівні місцевого самоврядування; можливість для людей отримати безбар’єрні послуги у своїй громаді має стати обов’язковим елементом впровадження політики безбар’єрності в містах і селах.

  На третьому році повномасштабної війни українці відчувають ще більший запит на безбар’єрні рішення. Від цього сьогодні залежить не лише якість життя, а й безпека громад.

  Безбар’єрність сьогодні –  це нагальна необхідність для мільйонів українців. Для людей різних вікових груп, професій, соціального походження.

  Особливо акцентуємо увагу на потребах наших захисників. Наш обов’язок – усунути для них усі перешкоди, які стримують адаптацію, реабілітацію та самореалізацію.

  Метою політики безбар’єрності є створення безперешкодного середовища для всіх груп населення, забезпечення рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права. Йдеться про доступ людини до роботи, інформації, освіти, сфери послуг, можливість вільно пересуватися в просторі, соціалізуватися та залучатися в життя громади. Політика безбар’єрності має стати наскрізною та включатися до всіх довгострокових рішень та програм на національному та місцевому рівні.

  Більше інформації про безбар’єрність ви можете дізнатися в нашій бібліотеці он-лайн:

Довідник безбар’єрності

Освітній серіал «Безбар’єрна грамотність»

Освітній серіал «Держава без бар’єрів»

КРУТИ... ШЛЯХ У БЕЗСМЕРТЯ

  Бій під Крутами… Щороку ми вшановуємо пам’ять молодих героїв, що в 1918 році полягли біля залізничної станції Крути, захищаючи Українську Народну Республіку від більшовицьких загонів, які рвались до Києва.

  З метою встановлення історичного зв’язку між юними героями української революції 1917-1921 років, борцями за свободу і незалежність України проти більшовицької навали та сучасними учасниками війни з російським агресором за збереження територіальної цілісності та незалежності України, працівники бібліотеки провели літературно-історичний спомин «Станція «Крути» в історії України»

  Читачі філії переглянули відео «Юнацтво, сповнене надії. Лицарський подвиг юних українців» Це драматична історія про героїзм українських юнаків. Герої  хотіли кохати та жити, але взяли до рук зброю. У горнилі бою, не жаліючи власного життя, без страху та сумніву, вони пішли у бій захищати найдорожче – незалежність України… Презентація проходила у формі діалогу: присутні не лише задавали запитання по змісту твору, а й самі розповідали про цікаві факти з історії бою під Крутами.

  Завідувачка бібліотекою Зоя Позовна розповіла про бій під Крутами, наголосивши на тому, що 29 січня 1918 року – це не лише день скорботи за українською молоддю, а й день величі духу української нації. Патріотизм та героїзм Крут забувати не можна.

Бібліотекар  також провела паралель між подвигом героїв Крут та подвигами героїв сучасної російсько-української війни.

Слава героям Крут! Слава ЗСУ!

МАРУСЯ ЧУРАЙ: 400 РОКІВ НАПІВЛЕГЕНДАРНІЙ НАРОДНІЙ СПІВАЧЦІ ТА ПОЕТЦІ

  "Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі", — найімовірніші, відомі нам рядки. Це уривок з історичного роману у віршах Ліни Костенко й одна з найвідоміших цитат, яка асоціюється з постаттю Марусі Чурай.

  Ким же була й чи існувала насправді народна співачка та поетка часів Хмельниччини? До 400-річчя імовірного року народження Марусі Чурай наша бібліотека представила відео та книжкові матеріали історії життя Марусі Чурай на літературній викладці  «Маруся Чурай - голос і душа пісенної України».

 Згідно з переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році й жила у Полтаві. Вона була дочкою козацького сотника Гордія Чурая, який став одним із лідерів антипольського повстання. Їхній будинок у Полтаві нібито стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі. Батько Марусі був старшиною під час повстання Острянина і був спалений на багатті у Варшаві як бунтівник.

 Маруся лишилася жити з матір'ю. Дівчина вирізнялася неймовірною красою та мала багато залицяльників, серед них був молодий козак Іван Іскра. Але вона була закохана в іншого — Гриця Бобренка, сина хорунжого Полтавського полку, з яким таємно заручилася.

 Незабаром, у 1648 році, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Маруся Чурай чекала на нього чотири роки, проте коли хлопець повернувся, виявилося, що він покохав іншу — дівчину Ганнусю із заможної сім'ї. Важко переживаючи зраду, Маруся Чурай вирішила отруїти себе зіллям. Але отруту випадково випив Гриць, коли прийшов на зустріч із Марусею.

Полтавський суд засудив Марусю Чурай до страти, але її амністували універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. В універсалі йшлося:

«В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити". Дівчина ходила на прощу до Києва для покути, але, повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у 28 років, не витримавши загибелі коханого. Також існують дані, що вона померла від сухот або стала монахинею.

  Чи існувала насправді Маруся Чурай? Про Марусю Чурай немає жодних документальних відомостей, щодо історичності її постаті тривають дискусії. У виданні "Русский биографический словарь" є стаття історика й архівіста В. Гарського (Вадима Модзалевського) "Маруся Чурай", де він пише: "З пісень, що безумовно належать Марусі, найбільш відомі «Віють вітри», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Сидить голуб на березі», «Котилися вози з гори» та ін". У статті М. Голіцина про Марусю Чурай сказано, що вона була "імпровізаторкою українських пісень і однією з найкращих співачок свого часу".

Маруся Чурай або її збірний образ уособлюють першу українську жіночу романтичну лірику. За легендою, дівчина віршувала і наспівувала навіть у звичайних розмовах, і її рядки вмить підхоплювали інші – так вона стала знаною не лише на Полтавщині, а по всій Україні.

  Марусі Чурай приписують авторство таких пісень, як "Засвіт встали козаченьки" (інша версія "Засвистали козаченьки"), "Віють вітри, віють буйні…", "Сидить голуб на березі", "Зелененький барвіночку", "На городі верба рясна", "Котилися вози з гори", "Шумить-гуде дібровонька", "В кінці греблі шумлять верби", "Ой у полі вітер віє" та "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці".

Постать Марусі Чурай надзвичайно приваблювала українських авторів, про неї написано чимало творів. Перша спроба показати справжні події з життя народної піснярки належить драматургові Григорію Бораковському — він написав драму "Маруся Чурай — українська піснетворка" зі слів старого козака з Полтавщини. Письменник Кирило Тополя створив п'єсу "Чари", Левко Боровиковський написав "Чарівницю", Степан Руданський – "Розмай", а Володимир Александоров оперету "Ой не ходи, Грицю…". Марко Кропивницький створив п'єсу "Дай серцю волю, заведе в неволю", а Михайло Старицький описав історію у драмі "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Згодом віршовану драму з авторськими домислами написав Володимир Самійленко, Ольга Кобилянська створила повість "У неділю рано зілля копала". Були також написані історична п'єса "Маруся Шурай" Івана Микитенка, драматична поема Івана Хоменка "Марина Чурай" та "Дівчина з легенди" — драматична поема Любові Забашти й поема "До тієї Чураївни (Парубоцька балада)" Бориса Олійника. 

Одним із найвідоміших творів і класикою української літератури став історичний роман у віршах "Маруся Чурай" Ліни Костенко. Його відзначили Шевченківською премією у 1987 році.