Стрес та тривога: як зберегти ментальне здоров’я. Як допомогти собі та користувачу?

  

   Стрес і тривога за життя — це те, з чим стикаються українці щодня. Такі психологічні стани переживають всі, незалежно від віку, статі, професії. За підрахунками Міністерства охорони здоров’я, психологічна допомога потрібна не менш ніж 60% населення. Перебуваючи в осередку війни, люди щодня зазнають психічних травм, стаючи свідками насильства. Це загрожує збільшенням кількості ментальних порушень, зокрема в дітей, випадків алкогольної та наркозалежності, проблем у сім’ях, розлучень. Але як переживати повітряні тривоги та обстріли? Як реагувати на психологічний дискомфорт? Як підтримати інших, не завдавши їм додаткових переживань? Як зберегти внутрішню рівновагу?

  Про шляхи подолання негативних психологічних наслідків, підвищення стресостійкості йшла мова під час Години ментального здоров’я «Стрес та тривога: як зберегти ментальне здоров’я. Як допомогти собі та користувачу?»

   Одна з важливих тез зустрічі: неважливо, хто ми — бібліотекарі чи будь-хто інший, ми в першу чергу люди з почуттями та емоціями, які, незважаючи на реалії, мають берегти своє ментальне здоров’я.

   Особливий інтерес викликає професійний стрес, оскільки людина на роботі проводить більшу частину свого життя і, звичайно, хочеться, щоб на робочому місці було комфортно. На перший погляд, професійна діяльність бібліотекарів може здатися спокійною та нескладною.

    Кількість відвідувачів бібліотек, що зазнають негативного психологічного впливу та приходять за книгами та заспокійливими бесідами, невпинно зростає. Підвищеного тиску зазнають й самі бібліотекарі, яким щодня доводиться долати особисті негативні емоції і продовжувати працювати в такі нелегкі часи.

Психологічні проблеми у бібліотекарів

   Здебільшого бібліотекар  — це жінка, а отже, апріорі емоційно чутливіша до будь-яких подій життя, особливо в наш час. Згідно зі статистикою ПТСР розвиваються у 20% жінок і лише у 8% чоловіків. Нині перед біблотекарем-жінкою постає ряд проблем: особистісні переживання через війну, проживання в світі, повному насилля, робота з людьми, у яких змінилися пріоритети та мотиви; порушений графік роботи, конкуренція в колективі.

  До професійних проблем додаються й особистісні: сімейні сварки, виховання дітей, збільшення домашніх обов’язків без підтримки чоловіка, який воює, втручання родичів у життя сім’ї, фінансові проблеми. У підсумку маємо невпевнену в собі жінку з наростаючим емоційним виснаженням, що втрачає почуття до чоловіка, інтерес до роботи та життя. Така реакція на драматичні події називається травматичним стресом і вважається нормальною відповіддю на аномальні обставини, що виходять за рамки звичайного життєвого досвіду людини (як війна).

   Наш погляд на життя — те, що ми собі обираємо в даний момент

  Ми не народжуємося з позитивним або негативним поглядом на життя. Якщо немає можливості вплинути безпосередньо на те, що викликає дистрес, то варто вплинути на фон, в якому людина проживає. Тимчасова зміна звичної діяльності (наприклад перемкнутися на певне хобі, поскладати речі у шафі), фантазування про відпочинок, перегляд комедійного фільму, ароматерапія, активне спілкування, заняття йогою, дихальні гімнастики — це все те, що може відволікти від поганих думок та активувати позитивне сприйняття світу.

   Не забуваймо і про фізичну активність, яка може робити справжні чудеса з психічним здоров’ям — особливо в умовах стресу.

 
ВООЗ рекомендує принаймні 150 хв фізичної активності середньої інтенсивності або 75 хв високої фізичної активності на тиждень — це лише 15 хв на день.

Робота — не вовк, в ліс не втече!

Варто навчитися «зупиняти роботу» у своїй голові. Переступивши поріг дому, всі думки і розмови про робочі справи слід залишати за порогом. Мозок повинен відпочивати та перемикатися на режим відновлення, а не доводити себе до краю. Вдома варто зайнятися альтернативною діяльністю, що приносить задоволення та протилежна фону роботи.

Гарний вибір — створити «особисте місце під сонцем» — комфортну зону для усамітнення, де можна після важкого робочого дня порелаксувати з філіжанкою заспокійливого чаю.

ВИКОРИСТОВУЙТЕ ТЕХНІКУ ПОДЯКИ

  Дякуйте за те, що у вас є їжа, місце під дахом, зв'язок із рідними, ви живі і з вами все відносно гаразд. У такі складні часи наші життєві цінності кардинально змінюються і після використання цієї техніки Ви починаєте більше цінувати те, що маєте. Але якщо відчуваєте, що хвилювання займають багато місця у вашому житті - звертайтеся за професійною допомогою.

Бажаємо Вам здоров’я фізичного і ментального!

Слава Україні! Слава ЗСУ!

«Вивчай. Захищай: українські митці»

    Бібліотеки КЗ «Світловодська міська централізована бібліотечна система» приєдналися до обласної просвітницької акції «Вивчай. Захищай: українські митці», яку проводить Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка з 24 квітня по 01 липня 2025 року.

 Мета акції — поширити інформацію про українських митців, яких намагається привласнити росія, та заохотити молодь використовувати сучасні технології у пізнанні культурної спадщини.

 У межах акції після перегляду відео-презентації про життя та творчість знаменитого майстра бібліотекарі нашої  філії  разом із учасниками майстер-класу створили постери про видатного митця з українським корінням — Івана Айвазовського, майстра морських пейзажів, якого десятиліттями приписували виключно до російської культури.

#ВивчайЗахищай. «Іван Айвазовський — всесвітньо відомий художник-мариніст»/

   Обласна просвітницька акція «Вивчай. Захищай: українські митці» проводиться КОБЮ ім. Є. Маланюка з 24 квітня по 01 липня 2025 року. Завдання акції – поширити інформацію про українських митців та видатних особистостей, яких привласнила собі росія, впровадити серед молоді інноваційні форми роботи з опанування новітніх технологій та інструментів.

   Видатний художник вірменського походження Іван Айвазовський (справжнє ім’я — Ованес Айвазян ) – відомий український художник, картини якого зберігаються в музеях та приватних колекціях по всьому світі. Саме він став першим з українських художників, чиї картини виставлялися в французькому музеї «Лувр». Його талантом і майстерністю захоплювалися ще за життя, яке було надзвичайно яскравим і продуктивним.

   В  бібліотеці пройшла зустріч, присвячена всесвітньо відомому мариністу.

   Гостям заходу бібліотекарі  презентували  історію життя та творчості знаменитого майстра, повідомили цікаві факти з його меценатьскої діяльності та сімейного життя.

   Ім’я художника нерозривно пов’язане з морем. Він народився в Криму, у Феодосії і провів все своє дитинство біля хвиль, то ласкавих, то бурхливих, то каламутних, то іскристих на сонці. З дитячих років ця стихія, вчинена в своїй мінливості, вабила його.  Айвазовський зізнавався: «Море – моє життя»  саме тому у творчій спадщині митця, що містить близько 6 тисяч картин, більшість присвячено провідній мариністичній тематиці. Живописець, здається, зумів передати весь колорит настроїв Чорного моря. 

Айвазовський  став першим, хто зобразив степові українські пейзажі із вітряками, женцями, чумацькими возами, запряженими волами, стадами овець у степу – «Очерет на Дніпрі», «Чумацьке валяння», «Український пейзаж», «Під час жнив на Україні». У цих полотнах 

митець висвітлив свою любов до України, емоційно зафіксував звичаї та культуру українців. Крім того, живописець особисто був знайомий з українськими письменниками Тарасом Шевченком та Миколою Гоголем. Любов Івана Айвазовського до України проявлялася й в тому, що він вільно володів українською мовою.

  Продовжити знайомство з видатним митцем користувачі мали можливість, переглянувши розташовану в читальному залі бібліотеки  тематичну  виставку з ілюстрованими виданнями, присвяченими життю та творчості художника.

ДЕНЬ МІСТА - 2025

   У День народження нашого прекрасного міста Світловодськ КЗ «Світловодська міська бібліотечна система» перетворила бібліотечний простір на справжню територію радості, творчості та відкриттів. Без стін, без обмежень ‒ лише щирі посмішки, дитячий сміх, натхнення й любов до рідного міста.

  Ми створили цілих 10 тематичних локацій у парку відпочинку імені Т. Г. Шевченка, де кожен — і малий, і дорослий — міг знайти щось для себе. Діти запускали мильні бульбашки, читали вірші, отримували кульки, грали в рухливі ігри.

 

долучалися до вікторини, згадували улюблені куточки Світловодська на мапі, писали побажання місту та теплі бібліопередбачення.

  Особливе місце займали творчі вироби користувачів бібліотек, майстер-клас із виготовлення герба Світловодська, фотозона «Місто квітів і мрій» та затишна бібліокав’ярня з ароматною кавою, чаєм, печивом і теплими розмовами.

  Цей день став ще одним підтвердженням: бібліотека ‒ це більше, ніж книги. Це — простір, де кожен почувається своїм. Де є місце і для спогадів, і для мрій.

Світловодськ читає. Світловодськ мріє. А бібліотека ‒ завжди поруч.

  Щиро дякуємо депутату Світловодської міської ради Володимиру ПОХІЛОВУ та партнерам, за надану спонсорську допомогу, завдяки яким цей день став таким яскравим і незабутнім!

  Ваша підтримка — це наші нові можливості, натхнення і впевненість у спільній справі.

ЗОРІ МАЛЕНЬКИХ АНГЕЛІВ

  4 червня –   День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України . 

 Російські окупанти порушили усі можливі права дітей на життя, недоторканність, захист гідності...

  До Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України в нашій книгозбірні бібліотекарі презентували відеоролик пам’яті   «Зорі маленьких ангелів».

Вони мали б бути нашим майбутнім…

 «Сьогодні ми згадуємо про кожну дитину – жертву російського терору і ніколи не пробачимо військовим злочинцям ті страждання, які вони завдали українському народу. Дуже важливо, щоб ми пам'ятали про тих, хто втратив своє дитинство через війну», – наголосила бібліотекар під час перегляду відео.

 

Під час заходу усі бажаючі, як діти, так і дорослі, на знак пам’яті розмістили на книжковій викладці «О діти, Янголи невинні!..» власноруч виготовлених паперових янголів — символи чистоти і захисту. 

  

       Пам’ять про дітей, які загинули під час війни російської  федерації  проти України, завжди буде жити в наших серцях»,  «Світла пам'ять янголяткам, які ніколи не зможуть прийти до бібліотеки!  Ми будемо завжди їх пам’ятати!», «Схиляємо голови в жалобі за кожною дитиною, чиє життя обірвалося так рано», - лунали емоційні заклики  учасників заходу. 

Сльози! Відчай! Біль! Злість і ненависть!

Це те, що відчуває кожен з нас.

Знищується народ. Знищується нація.

Знищується основна цінність – наше майбутнє.

Відібрані, скалічені життя наших дітей - це незагоєні довічні   рани України.

           Це найвища ціна Перемоги, яка обов’язково прийде!

Слава Україні! Слава ЗСУ!

СЕРВІСИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ: ЯК ПРАЦЮЮТЬ І НАВІЩО ПОТРІБНІ

 

   Із 19 до 25 травня в Україні триває Національний тиждень безбар’єрності – важлива ініціатива, яка нагадує: безбар’єрність – це не про «інших», це про всіх нас. Це не лише про людей з інвалідністю, а про людяність, рівність і справедливість у щоденному житті.

    Питання безбар’єрності в Україні важливе і актуальне. Безбар’єрність означає забезпечення рівних можливостей та доступу для всіх, незалежно від їхнього фізичного, інтелектуального, психологічного стану. Важливо створити умови, в яких люди з обмеженими можливостями можуть активно брати участь у суспільному житті, працювати, отримувати освіту та доступ до послуг, які надаються всім громадянам.

    Створення безбар’єрного середовища  в бібліотеці – це важлива задача, оскільки бібліотеки повинні бути доступними для всіх груп населення, включаючи осіб із різними видами обмежень та потребами.

    У нашій бібліотеці-філії № 3 для тих, хто не в змозі відвідувати бібліотеку з певних причин, працює “Домашній абонемент” – послуга книгоношення для читачів. Бібліотекарі доставляють книги читачам додому. Скористатися цією послугою можуть люди: похилого віку; з інвалідністю, котрі не можуть самостійно дістатися бібліотеки.

  Також користувачам бібліотеки пропонуємо ознайомитися з новим посібником.  

«Альбом безбар’єрних рішень» –  це практичний посібник, який рекомендує й на прикладах ілюструє, як міське середовище може бути дружнім до різних користувачів, зокрема й батьків з маленькими дітьми, літніх людей, людей з інвалідністю. Видання доступне за посиланням https://drive.google.com/file/d/1l20YQJyWr7oMMt5LBF3nk1BRN8u_Ad8p/view

Тиждень безбар’єрності – це не просто дата в календарі. Це нагадування про те, що гідне, комфортне і поважливе середовище – це наше спільне завдання.

                        Слава Україні! Слава ЗСУ!

ПЕРЕМОГА, ЗАКОДОВАНА У ВИШИВАНЦІ: ІНТЕРНЕТ ОГЛЯД

З давніх-давен вишиванка вважається оберегом українців. Вона  наділяє людину цілющою силою рідної землі, захищає від усього лихого.  Вишивають її кольоровими нитками:

     Незважаючи на неймовірну популярність вишитої сорочки, більшість із нас не здогадується, які таємні символи закодовані у її барвистих візерунках.  Наш національний одяг був створений не лише для краси. Вишивка – давній аналог сучасних QR-кодів. 

   

    Згідно з прадавньою традицією вишиванка виконувала функції, які виконує паспорт людини. На вишиванці фіксувалися прізвище, ім’я, місце народження, хто є тато, хто мама, звідки ти родом, дата народження. Твоя вишивка не була подібна на іншу вишивку, бо там було закодовано інформацію виключно про тебе.

   

   

  В роки діяльності УПА шифрувальниці закодовували таємні послання у вишивку, в яку були вбрані зв’язкові. Та передавали їх просто під носом радянських спецслужб. Приходив зв'язковий – як правило, це була дитина або жіночка. І вона на цій сорочці дошивала потрібну інформацію.

   Онук однієї з шифрувальниці вишивальниці-упівки зумів розкодувати древні символи. Виявилося, колір, форма фігур, їхнє розташування – кожна деталь несе в собі певну інформацію.

  Нова російська навала знову зробила вишиванку небезпечною.

  Переселенці, виїжджаючи з Донеччини чи Луганщини, намагалися врятувати вишиті сорочки. Одягали їх під светр, щоб не було видно, робили подвійне дно в сумках, якось заховували. Навіть знаючи, що можуть бути обшуки на блокпостах.

   У вересні 22-го ЗСУ звільнили Харківщину від окупантів. І передали до музею Голодомору-геноциду унікальний артефакт – вишиванку, яку місцева бабуся, ризикуючи життям, ховала від російських військ.  

   Мешканка села Капитолівка заховала на городі всі свої вишиті предмети. Один із цих предметів – ця сорочка. Ця бабуся вишивала її для свого внука. Коли українська влада повернулась, вона відкопала свої речі і передала до музею.

   Наразі День вишиванки, заснований Україною, святкується по всьому світу. 

    Цього дня навіть наші захисники прикрашають орнаментами боєприпаси, аби як слід привітати ворога. 

    Оце  раритет – перша бойова вишиванка, з якої почалася історія.         

   Колорит продиктований вимогами фронту, все в рамках хакі – коричневий, зелений.

   Вишиванка в часи війни – не лише символ нашої ідентичності. Воїни часто кажуть, що це наша духовна броня. 

   Вишиванка однозначно повернулася з небуття, як дуже могутня сила, яка робить з воїнів єдину армію, об’єднану національною символікою. Завдяки ній вони відчувають генетичний зв'язок.

   Сьогодні День вишиванки і ми повинні не забути подякувати тим, хто робить можливим це святкувати - нашим військовим! Саме вони сьогодні дають можливість українцям бути у вишиванках, а не у косоворотках.

СЛАВА УКРАЇНІ!  СЛАВА ЗСУ!